Матрица. Оригинальный, украинский вариант.
Нєо – дурний неофашист у якого амнезія, дежа-вю та хвороба паркінсона. Вважає себе супермєном, носить довжелезний плащ і постійно задає ідіотскі питання
Морфей – наркоман зі стажем, лисий нєгр, що прийняв Буддізм і також носить довгий шкіряний плащ. Вчився у Москві, тому непогано розмовляє по-русськи
Триніті – коханка Нєо
Агенти – кацапські санітари, перевдягнені божевільними
Ріган – кацапський развєдчік і зрадник. Носить бородку а-ля Депеш Мод і мнить себе філософом
Огакул – стара єврейка з Одеси
Також наркомани, водії грузовиків, голоси, божевільні діти та інші.
Епіграф:
Imagine, there is no spoon
(Де ложка, блядь?!)
Частина Перша. Тіпа рєальний мір
Сцена Перша
На сцені неприбрана кімната, посеред якої стоїть компьютер, по якому чатиться Нєо. Раптом екран починає блимати і до терминалу вламується бридка рожа Морфея.
Нєо: Ой!
Морфей: Шукай дівку з зайчиком на сраці.
Нєо: Ти хто?
Морфей: Хочеш знати правду?
Нєо: Шо-о?
Морфей: Питаю: Хочеш знати правду?
Нєо: Яку?
Морфей: Тьху! (відключається)
У двері дзвонять
Нєо: Хочу!… тобто, Хто там?
Наркомани: Це ми. Є?
Нєо шаркає до дверей і відчиняє їх. Наркомани бачать компьютер і випадають на ізмєну
Наркомани: (тремтячим голосом) Давай!
Нєо: Бабки гдє?
Наркомани: (озираючись на телевізор) На…
Нєо: На…
Наркомани: Дьорнєш?
Нєо: Ідьом…
Сцена Друга (дуже коротка)
Дискотека. Усі дурні чи пьяні. Крізь товпу бігають санітари і ловлять якусь дівку. Дівка видирається, пиздить усе довкола та верещить: “Агенти, агенти!”. Періодично вона стрибає та дрига ногами. Санітари ловлять її та колять у сраку шприцем. В цю мить Нєо помічає на ній намальованого крейдою а-ля плейбой зайчика.
Сцена Третя
Нєо прокидається у божевільному домі. На ньому намотане простирадло на манер кацапської смірітєльної рубашки
Нєо: (намагаючись випростати руки і дістатися сигарет) От... хуйня!
Входять санітари
Нєо: Ага, агенти, блядь! (З цими словами він таки витягує праву руку та показує санітарам американський фак)
Агенти: Ну шо, проснувся, блядь? Січас ми зробим процидурку. Любиш процидурку? Мням, мням smile.gif Якщо ти вважаєш шо ти крутий, то ми тобі скажемо: ти – падло! Ми санітари, ми – чистимо заразу. А зараза – це ти. (З цими словами санітари пиздять Нєо по печінці та засовують йому до заду гнуту столову ложку) Уяви – немає ніякої ложки. (Санітари регочуть та залишають палату).
Нєо: (виймаючи з заду ложку) Десь я вже чув таке… про конхвету…
Сцена Четверта
Блатхата Морфея. На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть п’яних кацапів. Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на зеленуватий «сніг». Входить Нєо. Трініті починає блювати.
Нєо: Шо тут?
Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!
Трініті: Буе-еееєєє....
Морфей дістає з-під плаща різнокольорові колеса і протягує їх Нєо
Морфей: Візьмеш червоне – будєшь кльовим парнєм, підсядеш на тожє, шо і ми. Візмеш синє – будеш лохом конкрєтним, бо то крейда.
Трініті: Буе-еееааааа....
Нєо тягне руку спочатку до червоного, потім до синього, потім знову до червного. На лобі в нього видно тяжку роботу мислі. Наважившись, він таке бере червоне колесо і їсть його.
Морфей: (Протягуючи Нєо пляшку портвейну) На, запий
Трініті: Бууууууе-еееєєє....
Нєо: (Розплющуючи очі і дуже голосно) Я знаю Кунг-Фу!
З цими словами він починає молотити меблі, п’яних кацапів та інший хлам, що розкиданий по комнаті
Трініті: Шо він робить?
Морфей: (дивиться на зелений сніг) Він рухається!
Трініті: Не так швидко! Буе-еееєєє....
Нєо продовжує молотити повітря, подекуди влучаючи у стіни. В таких випадках він кричить «Хе!» і пиздить ногами прєпятствія. Очі його заплющені, рот усміхнений. З усього видно, що Нєо дуже гарно.
Сцена П’ята
Нєо прокидається з дикого бодуна. Він увесь в синцях та садинах. Навколо лежить попизжена мєбєль, якісь кастрюлі та штук сорок зкрючених дугою ложок. Поруч із Нєо хропе Морфей. Посеред кімнати мичить Трініті. Від цього мичання і розліпля очі Нєо.
Нєо: (хрипко) Хто тут?...
Морфей: (не прокидаючись) Хочеш знати правду?
Нєо: Нєє...
Морфей: То знай, тут ти.
Нєо: Хто я?
Трініті: (показуючи навколо) Ти робив Кунг-Фу
Нєо обводить кімнату поглядом. Потім тихенько витягає з кишені Морфея мобільного телефона і тремтячими руками починає щос набирати. Морфей прокидається.
Морфей: (до Нєо) От я щяз комусь! Віддай трубу..
Нєо: (набравши таки шось, дико оре в мобілу) ЗАБЄРІТЄ МЄНЯ ОТСЮДА!!! АА-А!
На столі дзвонить старовинний телефон. Морфей підходить до нього.
Морфей: (дивлячись на Нєо) Дозвонився? (знімаючи трубу) Ну, “Алльо!”
Нєо зі страхом відкидає мобілу.
Морфей: (з участю) Тобі мабуть треба до Огакула...
Нєо: Хто такий Оракул?
Морфей: Хочеш знати правду? Ой нє, мовчи. Потім побачиш. Він знає, що живе у Матриці. Він відчіває Матрицю. Він навчить тебе, як зламати Матрицю.
Нєо: А почєму я должєн єйо ломать? І нахуя?
Трініті: Бо ти мудак!
Нєо: (помічаючи себе у дзеркалі) І чого я лисий?!
Сцена Шоста, де Нєо вчиться літати
Морфей: (до Нєо) Це імітатор. Навколо тебе – штучна реальність. В ній ти самі правила, що діють в Матриці. На деяки ти можеш спиратися, деякі можна зламати.
Нєо: А как я узнаю, шо можна ломати?
Морфей: (стоячи вже на даху височенного будинку поруч із Нєо) Пизданеш і узнаєшь.
Нєо: (радісно) Правду?
Морфей: (хитро) Ага. Стрибай.
Нєо заплющує одне око і підозріло дивиться на негра
Нєо: І на хуя?
Морфей: Пізнаєш правду! Лєті, да?
Морфей штовхає Нєо з даху.
Нєо: (хаотично вимахуючи руками) Оооо-ой бля-а-а-ааа!...
Морфей: (красиво кружляючи навколо Нєо) Лєті, а не “бля”!
Нєо: Бля-а-а-ааа!...
На останній ноті він гупається об асфальт як мішок гівна і плющиться мов діснеєвський зайчик. Над асфальтом стирчать лише очі, якими Нєо дикувато озирається. Поруч плавно, неначе картонна ракєта у фантастичних фільмах, приземляється Морфей.
Морфей: Білі не вміють літати...
Нєо: (спльовуючи зуби) От саразф я вфтану, то ти фука, ляжеф
Нєо вільною рукою відшкрябує від асфальту спочатку жопу, потім говову і переверається на бік. Зі звуком пробки шампанського він ширшає, набуваючи нормальної форми і піднімається. На поясі Морфея верещить пєйджер.
Морфей: (перебираючи різноманітний хлам, шо навішано у нього під плащем) Час іти.
Нєо хромає за Морфеєм харкаючи кровью та ширяє у повітря ногою намагаючись попасти негру в спину.
Частина Друга. Матріца
По-за Сценою
Кабінєт главврача. На столі стоїть тарілка борщу, поруч з якою сидить Ріган, та табличка "Сміт", відповідно зі Смітом. Ріган судорожно їсть. У Сміта у вухо всуното кусок дроту від телефону, який він постійно теребить. В руці в ньохо мухобойка, якою він час від часу пиздить по столу.
Сміт: Так от, нас цікавить, хто пре у лікарні колеса?
Ріган: Ам-гум… Скоко? Платішь скоко?
Сміт: (намагаючи тримати себе, але з металом у голосі) Хто ділєр?
Ріган: (закатує очі і огидно плямкає) У мєня єсть свої інтєреси - тарєлка борща каждий дєнь і дімедрол!
Сміт: Добре, тарілка і ампула…і ложка в день!
Ріган: Три!
Сміт: Дві! Дві ампули дімедрола на вечір і імя!
Ріган: (шипить) Морф-ффей! Це він, клятий нігер, навчив Нєо кунг-фу, це він знає правду, але (починає плакати) ні-ііікому не-е ка-аажжее-еее….
Сміт: (тиркаючи вухо з дротом) А зара пошєл нахуй, бо нічо не получішь.
Сміт хуярить мухобойкою по голові Рігана. Ріган перестає хлюпати, тихенько пиздіть зі столу ложку і тихенько рачкує у двері.
Сцена Перша
Засмічена квартира старої єврейки на призьвисько Огакул. Прямо на підлозі сидять дебільні дітки, що граються здебільного алюмінієвими ложками. Входять Морфей та Нєо.Останнього тіпає та сіпає у різні боки. Рухи в нього поривчасті, очі блищать, пальці тремтять.
Морфей: (намагаючись обнять єврейку) Ом-мане Падре Хум!
Огакул: (дивлячись на Нєо) Хаге Кгіша, синку. А хто цей мудак?
Морфей: (огидно кривляючись) Він хоче знати пГ'авду
Огакул: (знову дивлячись на Нєо) Ну і шо ето с табой? Ти двігаєшься такі как Агент!
Нєо: (тіпається) Я... угк… знаю... укг… Кунг! Хву!..
Огакул: Віжу. Но ти полюбіш ту, шо умегла, а она полюбіт тєбя. І кто-то из вас умгет. Ілі нє умгет…. Но кто-то такі умгєт.
Нєо: (сіпаючи головою) Кунг! Хву!
Огакул: (витягаючи шось з кишені) Нєт, божеж мой, от на - з’їж.
Нєо не дивлячись жере, давиться, харкає слиною і знову жре. Поступово його попускає.
Нєо: (дикувато озираючись) Гдє я?
Огакул: Ти в бєзопасності. Ти у дгузєй.
Нєо: От спасібо, я краще піду
Нєо виходить повз дебільних дітей, що від нічого робити, мнуть ложки
Нєо: (до Морфея, що чекає на нього в коридорі) Шо це за блядь?
Морфей: Нічого не кажи. Я не хочу знати ту хуйню – він витягує з-за пазухи старого замацаного телефона який починає огидно дзвонити – Ми повераємось.
Нєо: Куди?
Морфей: Додому, у рєальний мир!
Морфей знімає трубку і тієїж миті з дверей вистрибують Агенти.
Нєо: (радісно підстрибуючи) Ага, Агенти, блядь!
Агенти: (крутячи Морфея) От ти, ніггер, нам і потрібен. Ідьом, нас ждєт главврач!
Морфей: (з гордістю озираючись на Нєо) Я дуже страшний!
Агенти: Ага. Як обізяна. Га-га-ггаааа! (регочуть)
Агенти пиздять обох ногами, рухаючись, як для наркоманів, невловимо швидко. На мить Нєо охоплює прозріння, він відчуває правду, але якась хуйня хряцає його в потилицю і розуміння згасає.
Сцена Друга
В кімнату, де сидить Трініті і Ріган входить Нєо. Він у сраку п'яний. По підлозі розкидано шприци, невеличкі червоні колеса та штук триста ложок.
Нєо: (співає) "Па шир-рокай да-арр-роге, па Сі-і-ібірррі з канво-оєм!…"
Трініті: Де Морфей?
Нєо: (показуючи пальці хрест-на-хрест) "АйПі мой двєсті сор-рок п'ять, я в айсік'ю хаачу оп'ять!…"
Ріган: Де Морфей?!
Нєо закатує очі, голосно гуде, та водить локтями, як паровоз.
Трініті: Останній раз питаю, де Морфей?
Нєо: (падаючи раком) Він знає правду, а я знаю кунг-фу-уу! - З останніми словами його нудить прямо на підлогу, шприци та ложки
Ріган: (шепоче до Трініті) Морфея взяли Агенти! Нєо - сука!
Трініті: (підходить до Нєо і кладе його голову собі на коліна) Що сталося з Морфеєм?
Нєо: Збрроя! Мені потрібна зброя! Я стріляти хочу!
Ріган: Зроби йому клізму, бо помре
Трініті бере величезну клізму, та любовно сує її Нєо у сраку. Нєо, не помічаючи, хапає найбільшу ложку шо поруч обома руками і починає терти її бік об бетонну підлогу. Коли лезо стає наче бритва, Нєо ховає ложку у штані та приймається за іншу. Ріган з острахом дивиться на вже п'ятнадцяту заточку, шо робить хлопець, та тихенько задкує.
Нєо: А ну стояти, блядь!
Ріган: (хтиво намагаючись улибнуться) Что, ну чьто такоє?
Нєо кидає ложку в Рігана, ложка влучає тому у груди, де й залишається стирчати. На підлогу щось капа з розбитої у кармані Рігана ампули. Нєо підходить до тіла, макає палець у жижу та сує його до рота.
Нєо: От бач, дімедрол! Ссучився, падлюка, я зразу запідозрив!
Ріган тихо осідає на підлогу. Його пальці судорожне шкребуть по пилюці. Права лишає слід дуже схожий на слово “Матриця”, а ліва – “Ми тут як блядськи батарейки”.
Сцена Третя
Знову кабінет главврача. До кабінету влітає Нєо з клізмою у жопі. На стільці тихо марить Морфей. Його очі заплющені, руки зв’язані. Поруч копошаться лікарі.
Нєо: Ага, то тут в вас штаб! – голосно бздить, клізма випадає і на підставлену долоню падає невеличке червоне колесо, яке кунгфуїст сує у рота негру.
Морфей плямка, миттю вирячує очі і з голосним «чпок» зникає. На стільці лишається лише старий замацаний телефон.
Сміт: Зараз ми тобі покажемо «Штаб»!
Нєо: Я знаю Кунг-Фу та вмію літати!
З цими словами він пиздить головного лікаря телефоном. Телефон дзвонить, лікар падає, інші – тікають.
Заключна Сцена
На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть п’яних кацапів. Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на зеленуватий «сніг». Входить Нєо. Трініті починає блювати.
Нєо: (вирячуючі очі) Ну ні хуя сєбе!
Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!
Трініті: Буе-еееєєє....
Нєо зриває важку штору, за якою відкривається замацане вікно і решітка. Вправним ударом голови він б’є скло, вириває зубами грати та поринає у бездонну синю далечинь. З високого неба лунає «Я ЗНАЮ КУНГ-ФУ-Ууу!»
МАТРИЦЯ: Завісшая рєволюція
Нєо - колишній душєвнобольной нєофашист, що мнить себе тепер чи то бєтменом, чи то супермєном. Вдягнутий він в той самий шкіряний плащ та "мартенси" до коліна.
Агенти Сміти - звільнений за пияцтво санітар, хворий на роздвоєння лічності. Мріє довчити компьютєр, відпиздити Нео та всіх на світі. Займається тим, що або розминає шию, або дико регоче.
Морфей - тей самий лисий нєгр, що хоче трахнути Нієбе.
Неєбі - чорна безробітна лезбіянка. В Матрицю потрапила з міркувань політ-корректності
Триніті - ізмождьонная коханка Нєо. Носить одяг пошитий з блискучих целохванових пакетів з-під сміття
Хранцуз - іностранне чмо з дибільним акцентом
Персепхона - єдина баба з гарними цицьками і без темних окулярів. Ніде не з'являється, яле всі її бачили
Їжак - компьютєний процесор. Він же - Архітектор на прізвисько Церетелі.
Архітектор - компьютєний процесор на прізвисько Церетелі. Він же - Їжак.
Сенатор - сусіда по палаті Наполеона. Демагог. Поважає утюги, побоюється холодильників та люто ненавидить пилососи (які з його міркувань літають по ночам та страшенно виють)
Брати-Акробати - білобрисі естонці. Антипод Назгулів. Продукт генетичних експериментів нацистського глав-лікаря
Індійські программісти - сімейна пара, що захламила своїм офшорним софтом геть усю Матрицю. Кудись подорожують та несуть навколосенаторський брєд про карму
Агенти - санітари, перевдягнені божевільними
Огакул - та сама стара єврейка з Одеси
Також: Провідник (завжди при вагоні), Ключник (з купою ключей) та інша библота, харизматична своїм оточенням.
Акт 1: Завісло, блядь...
Перший сон Нєо
Охуїтєльний нєбоскрьоб. На даху сидять двоє у чорному і тихо про щось розмовляють:
- Hа самом дєлє, самого дєла нема. В самій діяльності заключена самість діла - і навпаки. Навпаки отримаємо оборот на, і таким чином перевернемо образ. Я уже не кажу про природу говору в роді при ужє. Ужі і Узі - ви мене розумієте, містере Андерсон?
- Звичайно, я так і думав, Сміт. Дайте ще затягнутися...
Сцена 1: Палата Зіон
В кадрі - брудні катакомби. Одні ніггери б'ють в там-тами, решта масовки нестямно єбеться одне в одного на головах. Час від часу, в запалі хтивості, один нігер встромляє свого метрового хуя в жопу іншому, через що останній вискакує на дві голови і дико виє. Морфєй радісно дрочить на всіх зверху. Командор в кутку сосе свій хуй і тихо плаче, бо капітанша Нієбе його не єбе. В той же час Нєо в своїй койці єбе Трініті. Трініті любить Нєо за надзвичайно велику блямбу інтерфейсу на самому кінчику хуя. Нєо кінчає та йде покурити. Виходячи він чіпляється за розкладені попід дверима фрукти і сміття, що їх нанесли "тіхіє" прихожанє.
Нєо: (падаючи єбальником в салат) Гандони!
Пріхожанє: Алілуйя!
Нєо: Та йдіть вже на хуй!
Пріхожанє: Алілуйя!!!
Нєо: (підзиваючи молодого довбня) Йо, Салабон! Водкі мне!
Пріхожанін: У мене тільки ложка...
Нєо: Давай. (Забирає в пріхожаніна попизжену ложку та високо піднімає її над головою) - Якщо хочеш пізнати людину як слід, її треба як слід відпиздити!
Натовп рідісно казиться та несамовито реве. Втікши, Нєо залишається на самоті та закурює. Затягнувшись, він помічає якогось старого сідуватого поца, що вже давно чекає на нього.
Сенатор (старий поц): Послухай, синку. (монотонно) Машини є двох типів. Перший - (усміхається) гарні машини. Ми їх контролюємо. Інші - (кривиться) погані машини. Вони контролюють нас. Перші ми можемо виключити. Інші - (з жахом) ні. Але (далі монотонно) якщо ми можемо виключити хороші машини, то лишаться лише погані машини, а це означає, що ми залежимо від хорших машин, тобто вони, якщо відключаються, стають теж погані - (голос його починає тремтіти) - і, значить, мій утюг... Контролює... Ме... Не?... А-а-а-аа! (дико кричить та тікає)
Нєо: (докурюючи третю підряд сигарету) От така хуйня. Сам себе налякав муділа. Піду спати.
Другий сон Нєо
Охуїтєльний нєбоскрьоб. На даху сидять двоє у чорному і тихо про щось розмовляють:
Сміт: (несподівано переходить на чистісіньку російську мову, що свідчить про його природу) Сообщения о том, что что-то не случилось, всегда мне интересны, потому что, как мы знаем, есть общепринятые вещи, о которых мы знаем, что мы их знаем. Мы также знаем, что существуют вещи о которых мы знаем, что мы их не знаем; то есть мы знаем то, что существуют некоторые вещи, о которых мы не знаем. Однако есть также неизвестные нам неизвестности - нам неизвестно, что мы их не знаем... - вы меня понимаете, мистер Андерсон?
Нєо: Эне-бене-раба-інтер-квінтер-жаба. Дайте ще затягнутися...
Сцена 2: Верховна Рада
В кадрі щось середнє між столярним цехом у підвалі та резиденцією доктора Зло. За величезним обриганим столом сидять буйні та їх прихлєбатєлі. Нєо з Морфеєм на підлозі ріжуться в дурня.
Перший буйний: (бризкаючи слиною) Кляті машини довбають нам стелю! Я третій день не можу спати! Переб'ємо нахуй всіх санітарів та пидорасів в оранжевих жакетах з молотками!
Морфей радісно регоче, хльостко ляпає трьома останніми картами та дає хрусткого щєлбана Нєо.
Другий буйний: Алілуя! Потрощимо їм кістки! (кодло за столом радісно реве)
Сенатор: (підводиться та заспівує на мотив "Ісус Христос - Суперстар") Дурні, в вас нема розуміння, оце ж вам не дівчину жінкой зробить, їх ми повинні зарізати, як Сміта до того, повинні згубить!
Усі: Згубить, згубить, повинні згубить, всіх санітарів повинні, повинні, повинні згубить!
Нєо підскакує та пиздить Морфея гарним армійським ботінком по єбальнику
Нєо: Ти, сука, мухлєвал!
Морфей: (ловить Нєо за шкіряний галстук та сує колоду карт у харю) На, жрі, поц малолітній! Салабон ще на батьку цвіркать з жопи!
Сенатор: Я, хлопці, бачу вам весело? (Нєо мичить намагаючись розірвати захват та уєбати Морфея черевиком) То я придумав! Підете звідси прямо і нахуй в Матрицю. Там вас ужє заждалісь!
Морфей оторопіло випускає Нєо, останній з несподіванки хряцається мордою об підлогу та завмирає.
Морфей: Я їду! Але з нами вирушить Нієбе, Трініті та ще 16 блядєй, вот спісок!
Сенатор: Хватіт і одной!
Всі підводяться і йдуть на вихід
Нєо: (прочухавшись з підлоги) Ну так хоть молодого якогось дайте, я їх пиздити люблю. Ей! Тьху бля, опять усі пішли...
Сцена 3,4,5,6 та 7: Спєцеффекти
Одна бійка перетікає в іншу. Змінюються антуражи, пейзажі, автомобілі та бекграунди. Лишаються лише Брати-Акробати, Морфей, Нєо та Сміти. Кожному з агентів Смітів хочеться хоча б разок пиздонути Нєо по єбалу, але через брак простору, вони інколи пиздять одне одного або трощать автомобілі з найближчого автобану. Серед цеї порухи носяться Трініті в шкіряних колготках та Ключник, який дзеленчить купою ключей.
Нєо: (до Сміта) Налітай пачками по сто!
Ізбраний виламує з полу метрового дрючка, та починає трощити ним все довкола. Якась невелика жіночка з "тихих" з жахом дивиться на бійку. До неї підскакує Сміт та тирцяє пальцями по печінці: "Копі-Пейст, нах..!". Жіночка казиться та теж починає пиздити все довкола. Сміти все прибувають. Одні вилазять з дверей, інші вистрибують з вентиляції.
Сміти: Як ми тебе ненавидимо, містере Андерсен!
Нєо: Та шо ви до мене причипилися? Я не знаю, хто такий цей ваш Андерсен, сказочнікі хрєнови!
Сміти: (один до одного) Дайте нам його хоч раз уєбать!
Акробати: Зараз ще наші підтягнуться!
Ключник: Я вам водкі прінєс
Усі разом повертаються до китайця та з двадцяти стволів дирявлять тому сраку
Нєо: Заєбав вже, вінтік-шпунтік прибацаний!
Сміти: Маодзедун-нєдоделка! Га-аааа! Піздуй к своей сантєхніке і не суйся в наш хвільм!
Нєо: (втикає дрючка у землю та бігаючи навколо) Карусєль-карусєль, хто успєл - отлєтєл! Прокатісь на нашей карусєєєє-єлі!
Сміти: (збираючись у величезну купу) Нєт, ми такі дадім тєбє тумаков!
Бачачи, що його не розуміють, Нєо підскакує вгору та зникає кудись по мусоропроводу. Бійка автоматично вщухає. Сміти, розминаючи шиї, починають потроху розбрідатися доки не набігли санітари.
Акт 2: Революція
Епіграф:
Нам вас нє доставало, містере Андерсен!
...сон Нєо
Охуїтєльний нєбоскрьоб. На даху сидять двоє у чорному і тихо про щось розмовляють:
Главный закон построения матрицы - это единство и борьба противоположностей, т.е. там где есть плюс должен быть и минус, где есть добро, там есть и зло. Поэтому существуют два мира, два антипода друг другу. Если ты умираешь в одном мире, то соответственно ты умираешь и в другом мире. 6 млрд. людей живущих в матрице - уравновешиваются теми людьми, которые находятся в коконах. А 250 000 жителей Зиона, уравновешиваются 250 000 охотников, которые идут на штурм города. Соответственно, задачей архитектора является поддержание равновесия между мирами, а не победа машин над людьми. - вы меня понимаете, мистер Андерсон?
- Звичайно, я так і думав, Сміт. Доречі, шось ці торчки, які нас оточили, надзвичайно на Вас схожі. Вам так не здається?
Сцена 1: Вокзал у підвалі
На лаві чекає метро сім'я індійського програміста. На мармуровій підлозі лежить обриганий Нєо. Йому гарно. Программіст тиркає його під ребра лаковим черевиком. Переізбранний прочиняє очі.
Нєо: Де я?
Індус: У метро. І ми у метро. Ми - сім'я індійських офшорних програмістів, що захламила геть усю Матрицю своїм глюкавим софтом. (З гордістю): Вам подобається Піхвія? Це наша робота! Ми веземо до неї свою доньку. Будь яка програма має "{" та "}". Будь-яка має Do-While або ForEach, або навіть <> як Перл. І в кожній є свій "Єслі-То-Іначє-Всьо"...
Нєо: Б-рррр:. Стой, нє пізді двє мінути... Бррррр... Яка хуйня...
Індус: Це карма. Ми віримо у карму. А ти? Ти віриш у карму?
Нєо тим часом з цікавістю оглядає жінку програміста, яка строїть йому глазкі
Нєо: Га?
Індус: ...карму?
Нєо: Шо карму? Де я?!
Індус: (помічаючи погляд Нео) Тобі не можна з нами. В тебе нема білетів. А білети нам дав Хранцуз. Але якщо ти вмовиш провідника...
Нєо: Я його вб'ю нахуй!
З тунеля починає тягнути якоюсь тухлятиною та гівном, чути звук потягу. За хвилину з'являється брудний вагон наче змальований з "Побєга із Гарлєму". З вагону вилазить обісраний бомж.
Індус: Це - проводнік!
Нєо: Ага, я знав. Я не такий тупий!
Провідник: (обдаючи все навколо жахливим перегаром) Індуси до вагону, поцаватий на мєстє!
Нєо: Ти знаєш, хто я?!
Провідник: Ето мєсто - моє. Я його малював. Доки не прибереш набльованого, нікуди не поїдеш!
Нєо: Ага, щас. Зара' я тебе пиздану.
Провідник підступно б'є Нєо по яйцях та хутко стрибає до вагону.
Провідник: (перекриваючи гуркіт колес) Прибери тут, сволочь! І запомні: Я - Проводнік!
Нєо: (стрибаючи на рейки) Я тебе і так запомню!
Проходить година, Нєо бігає взад-вперед по тонелю та матюкається. Зверху на нього похуїстично дивляться метрові пацюки, в яких ніхто не вірить.
...сон Нєо
Охуїтєльний нєбоскрьоб. На даху сидять двоє у чорному і тихо про щось розмовляють:
И когда я, супер-агент Смит стану крушить матрицу, одновременно, пропорционально этому событию, Архитектор будет вынужден разрушать Зион. Однако Зион является тоже матрицей. Люди тоже программы и подчиняются Архитектору, только "по условиям игры" им об этом не говорят. Соответственно, использование людей вместо блядских батареек и вообще весь конфликт между людьми и машинами - бутафория и неизбежное последствие закона единства и борьбы противоположностей. - вы меня понимаете, мистер Андерсон?
- Звичайно, я так і думав, Сміт... А?! Шо?! Хто здєсь???
Сцена 2: Знову Зіон
В палаті Трініті, Морфей та інша буйна сволота. Всі голосно сперечаються кожний про своє і періодично пиздять один одного чим попало.
Трініті: Ми йдемо за ним!
Морфей: Кажу вам, я єбав Нієбе в сраку, а вона верещала, як мавпа!
Нієбе: (пиздячи Морфея по лисій потилиці) Сосі хуй!
Капітан: Друззя, у наш подвал лізуть санітари! Вони бурять стелю та підлоги! Чуєте? Єто отбойниє молоткі! Ми повинні всі залишитися тут і стати до бою. Особисто в мене є конструктор з трансформерів!
Сволота радісно виє: "Урр-ра! Всі будемо грати в трансформерів!"
Капітан: Хто йде "в трансформерів" - айда!
Сволота: Ур-ра!
Трініті: Ну, еслі так, то я йду сама
Морфей: Я теж піду. (киваючи в сторону Нієбе) Ця лезбіянка в доску заєбала.
Трініті: (до Морфея) Ти настоящий друг! Пішли бити пики усім іностранним чмо.
Сцена 3: Хаза Хранцуза
В палаті Хранцуза прибрано, але грає якась дьоргана музика. Обдовбані бляді лежать штабелями на кожному кроку. Морфей, проходячи повз них, хтиво облизується.
Хранцуз: Но-но-но, Морфей! Єто мой бардак!
Морфей: Подумаєш, у тебя ж много
Хранцуз: Я їх по всій лікарні собирав! (Закурює) Хочеш голуаз? Нє? Тоді пиздуйтє отсюда! А де ваш Нєо - же ман фу (Прим. автора: плювати я хотів! фр.)
Трініті: Ну то ми зробим так: або ти віддаєш нам Нєо, або я клацну пальцями, і Морфей переєбе весь твій брудний бєдлам в мгновеньє ока. Морфей!
Морфей: (дрочить) У-е! Ы-ы!
Хранцуз: Ой нєт жє ж, нєт, ну только нє ето знову... Морфей, прєкраті! Ой, лишенько, ай дід нот іт па сіс жуур, тху ти, нє то... (бачить Морфея, що вже підкрадається до нього пускаючи слину) Пшьол вон! Убєрітє єго!
Морфей: Як каже Нєо, "Іхъ вар шьон альс кінд шайссе!" (*) Іщо в дитинстві я був гівном.
Хранцуз: Та в метро ваш наркоман, у метро!
Трініті зі словами "ну так би й зразу", бере під руку Морфея, який з превеликим жалем на обличчі застібує штани. Поцупивши зі столу пару метрошних жетонів на півлітру, друзі уходять. На послєдок Трініті хреначить під сраку якусь блядь та стріляє кілька раз у потолок.
...сон Нєо
Охуїтєльний нєбоскрьоб. На даху сидять двоє у чорному і тихо про щось розмовляють:
:И пока жив я, будешь жить и ты и наоборот. При этом, по условиям, "игры" Я неуничтожим ни в матрице, ни в "реальном мире". Ты это прекрасно знаешь. К примеру, когда ты пытался зарезать меня во второй части, то перед этим тебе пришлось порезать себе вены, чтобы смертельно ранить себя и, соответственно, нанести смертельную рану мне. Если бы ты попытался пальнуть из бластера, как это пытался сделать Сайфер, ничего не получилось бы, так как в момент нажатия на спусковой крючок, Бэйн был бы жив и здоров и в итоге произошла бы осечка, либо кто-то ему помешал бы. Но на первый раз у него ничего не вышло, т.к. порезал ты себя недостаточно сильно. - Вы меня понимаете, мимтер Андерсон?
- Звичайно, я так і думав, Сміт. Дайте ще затягнутися...
Сцена 4: Метро
По рейках вже котру годину підряд взад-перед бігає Нєо та гне матюки. Пацюки, зручно вмостившись на стелі та увійшовши в транс завдяки Нєовому мерехтінню, медитують. Чути гуркіт поїзду, на який Нєо не звертає жодної уваги. В останню мить хлопець класичним стрибком відскакує від вагону, з вікна якого вилітає старовинний телефон. Апарат шалено дзеленчить. Дивлячись на сгасаючі в тоннелі вогні потягу, Нєо піднімає трубку, каже "Альо?" та з голосним "чпок!" зникає.
...сон Нєо
Охуїтєльний нєбоскрьоб. На даху сидять двоє у чорному і тихо про щось розмовляють:
В итоге, я решил выждать, когда мои клоны подвесят систему. Тем временем я распространюсь по всей матрице и скоро проникну в Зион. Сам говорил - "Смит захватил мир матрицы, скоро заполонит и твой миp". А Тринити, "уравняла" вместо тебя смерть Бейна. Ну а дальше мы встретимся в котловане, где... В общем оба матричных мира находятся вне времени и пространства. Ну, к примеру, до большого взрыва сотворившего вселенную или много позже, когда все галактики сожмутся обратно. - Вы меня понимаете, мистер Андерсон?
- Звичайно, я так і думав, Сміт. Дайте ще затягнутися...
Сцена 5: Серед друзів
Знайома та уютна обригана кімната з Першої Матриці. На підлозі сидіть Нєо, Трін та Морфей і п'ють портвейн.
Морфей: (до Нєо) Ну, як ти?
Нєо: Сни заєбалі. То Трініті здохне, то Сміт всю ніч таке шось пиздить, шо на голову не лізе...
Трініті: Бєдний!...
Морфей: Я знаю спосіб! Тебе просто нєобходімо сходіть развєєца. Вийти в Матрицю, набити єбало Сміту, поганяти на кораблі та зайти в гості до старої єврейки. Хоть печенья поїси нормального. Бо режисер, єтіть його блядь в сраку, одну лише манку підгорілу сюди завозить, сука.
Трініті: Я з тобою поєду. В мене теж депресія, а в кораблі хоч поєбемося.
Нєо з сльозами на очах дивиться на Морфея і розчуйствовано лізе обніматися.
Морфей: Но, но, хлопчику, це тобі до Трін, топай собі, топай. (тихо плаче, увійшовши до депресійної фази свого психозу)
Сцена 6: Небо
Рубка корабля. Видимість погана, бо по всіх приміщеннях плавають клуби диму. З динаміків реве Prodigy чи Rammstein, на пульті розкладено сельодку та пластикові стаканчики. Все це, плюс підлога, рівномірно притрушено пєплом та бичками. Нєо сидить гарно відкинувшись в кріслі з розстьогнутими штанами. В одній руці в нього пляшка якоїсь бридоти та недопалок, прижатий до горличка вказівним пальцем, а в другій голова Трініті, що мірно гойдається вверх-низ якраз над розстібнутими штанами.
Нєо: (затягуючись) Ех, прав був Морфей! Отдих - ето то, шо мені неєобходімо!
Трініті: (підводячи очі) уМ-мы-уммму?
Нєо: (прихльобуючи з пляшки) Ага, ще давай. (Дивлячись в ілюмінатор) Шо-то, блядь, тємнєть рано стало... Нє понімаю... (До Трініті) О-А! Ну, всьо, всьо. Піди, вмийся, шо-то ти в послєднєє время дуже якась ізмождєнная. Блядь, ну шо ж це так погано видно, га?
Пєрєізбранний підіймається та навпомацки йде по кораблю. Його сильно гойдає, при ударах Нєо материться та пиздить прєпятствія в отвєт.
Нєо: Трін! Ти де?
Трініті: Шо, вообще от мінєта ослєп? От я!
Нєо: Де?
Трініті: В піздє! Тут я.
Нєо: Якась хуйня. Нічого не бачу. На, потримай пляшку, я віділлю.
Трініті бере пляшку з рук коханця, сьорбає з неї, але тої ж миті огидно випльовує.
Трініті: Нєо, ти ідіот, це ж мєтіловий спирт для двигателів! Шо ти випив?
Нєо: (з туалету) А, а я думаю - шо це за хуйня!... Тепер ясно, чого я нічого не бачу. Так, всьо ясно. Зараз ти поведеш корабель, а я буду казати - куди.
Трініті: І щас. Один сліпий, один глухий. Я навіть машину водити не вмію, не те шо таку псєвдо-косміческу бляшанку.
Нєо: А шо ти вообщє вмієш?
Трініті: (замріяно) Я стріляти люблю.
Нєо: Хуй сосати! Сідай за штурвал та вєді! Мені потрібно до Піхвії.
Трініті сідає в крісло пілота і корчить Нєо образливу рожу, обома руками показуючи дулі - На тобі! З цими словами вона давить ногами на всі педелі відразу і дьоргає штурвал на себе. Корабель з ревінням злітає над хмарами. На заході або на сході понад горизонтом ледь жевріє сонце.
Трініті (захоплено): Єбать-тарахтєть мєня чєрєз полустанок - пиздець какой!!!
Сліпий Нєо, що вперше чує, як дурнувата Трініті так вичурно матюкається, хвилюється, бо підозрює якусь хуйню.
Нєо: Шо?! Шо сталося?
Трініті: Красотіща-то какая... Усрацца!
Корабель знов пірнає у хмари, прямуючи до скоцапизженої людьми землі та атмосфери. Нєо так і не судилося побачити блакитне небо...
Сцена 6: Огакул
Та сама квартира старої еврейки
Нєо: Так ти знаєш, що я знаю про те, що ти знаєш?
Піхвія: Я такі знаю, шо ти знаєш даже пг'о то, чево ти єщьо нє знаєш, а я знала да забила.
Нєо: (до себе): Така блядь стара сука, а така вумна, шо пиздець!
Піхвія (до себе): Шоби я била такая умная вчера, как етот молодой гой - сегодня. Главное, чтобі он продолжал вєг'іть, шо я такая же умная і всєвідящая, как позавчєг'а - пока мінє усє полєзниє подпг'огг'амми нє обкаг'налі, сукі сістємниє...
Нєо: Так шо ж таки буде? Я ж ослеп нахуй, не зможу додивитися до кінця!
Піхвія: А ти нюхай, синку, нюхай! Тільки так ти пізнаєш мир! Тільки так зрозумієш, хто свій, а хто чужий.
Нєо: Ага. Канєшна. Он від Морфея бздить так, шо я краще Сміта буду нюхать доки він мене не вб'є.
Піхвія: Є істінний запах, а єсть ложний. На от, з'їж печення.
Сцена 7: Знов Огакул
До Піхвії в квартиру вдирається агент Сміт із клонами.
Сміт: (розминаючи шию) Отже, стара блядь, ти знала, шо я прийду?! І чого ж це ти на мене тут чекала і нікуди не втекла?
Піхвія (до себе): І етот гой тожє умний і тожє думаєт, шо я еще і всєвідящая.
Сміт хапає графін водкі та випиває його вінтом.
Сміт: (смачно отригуючи: "Ы-ыээ-уэыыыры!") Ага, бля?
Піхвія (до себе): Шоб тєбя, блядь, вирвало, гандон!.. Будто я знала, шо ти пг'ійдьош...
Сміт: Га-Га-Га-га (дико регоче) Ну всьо - пиздець тобі, стара! Ставай раком - буду входити!
Клони розминають шиї та расстьогівают штани.
Піхвія (до себе): І тут погром...
Сцена 8: Драка наконєц-то!
З похмурого неба лікарняного двору хуярить зеленуватий кислотний дощ. Довкола стоїть купа Смітів. Вони повсюди - зліва, зправа, зверху, а деякі, котрим не достало місця, визирають з каналізації та мусорних баків.
Агенти Сміти: (інтонацією з мультика про слоненя без хоботу "ми дадім тєбє тумаков!") Нам вас нє доставало, містере Андерсен!
Нео: (насвистуючи Еніо Моріконе) Прийшов стрілять, то стріляй! Харе піздєть, я ужє блін ослєп від єтой блядской мєтіловой водкі. Зато я нюхаю і слишу хорошо
Сміт: Ні Нєо, ми всі дуже хочемо відпиздити тебе.
Нєо: (хтиво) Как в прошлий раз?
Сміт: А-а-а-аааа! (Починає дико ревіти та біжить до Нєо гупаючи каблуками)
Нєо: (дражниться) Как в прошлий раз, как в прошлий раз! Один раз - не підорас!! (та з цими словами стрибає назустріч Сміту)
Нєо та Сміт шмякаються один об одного та валяться на подвір'я, як мішки з гівном. Сміт несамовито регоче та тирцяє Нєо пальцями в печінку зі словами "копі-пєйст!", Нєо хуярить Сміта підкованими мартенсами по окулярах. Так проходить десь півтори-дві години. Після особливо сильного удару опоненти розлітаються метри на три.
Нєо: (тримаючись за печінку) Ну шо нєдоучка? Не вийшло?
Сміт: (знімаючи потрощені окуляри) Ти подивись, блядь, шо ти зробив з моїм "поляроїдом"!... Його я купував не на базарі! А мій костюм?... (зловісно хрустить шиєю) Піздец уж нахуй блізок!
Сміт зривається з місця та встромляє Нєо в печінку два пальці дико волаючи: "ЕФ-Шєсть! Єнтєр! Йес!".
Нєо: (з подивом дивиться сліпими очима на колишнього санітара) Таки довчив? Хуйня-а... (падає)
Сміт: (нахиляючи голову до плеча) Сміт?
Сміт-Нєо: (поправляючи окуляри і за звичкою колупаючись у носі) Сміт. (нахиляє голову набік) І я!
Сміт: (дружньо хлопаючи Сміта по плечу) Дружищє Сміт!
Сміт-Нєо: (посміхаючись) І я Сміт. Агент Сміт. Кажись, у мене є отмєтіть!
Сміт-Нєо, наче згадавши шось, починає нишпорити по карманах. Звідти випадає пів-літра, окуляри, купа красних таблєток, кожаний гандон з надписом "на Трініті!", два кулемета "Узі" та дискетка з написом "m$ dos 3.30 bootable". Сміт, увльокшись "узі" та півлітрою, не помічає, що водка конкрєтно пальоная. Хитро клацнувши пальцями, всі клони дістають однакові півлітри лєвой водкі та пластикові стаканчики і дружньо випивають на брудершафт. Тої ж секунди їх починає корчити, плющити та розривати, як хом'ячків від краплі никотину.
Сміт: (до Нєо) Ах ти ж падла!
Нєо: (випадково перетворившись на Нєо з допомогою дискетки) Я й сам не знав!
Сміт: Ти ж потравив всіх, довбойоб!
Нєо: Ой, шось й мені погано...
Сміт: (з Гамлетівською інтонацією) Ну і дурак... Ну ладно, дав би нам, так нє - і сам же випив!.. Піздєц бля (падає замертво)
Нєо також падає акурат на під'їхавшу платформу з санітарами. Дивлячись на нього, не зрозуміло: чи то йому погано, чи то, за звичкою, гарно. У кабіні сидить старий знайомий Нєо - Церетелі. Платформа потроху рушає та зникає за завісою доща, який пріобрєтає бліднуватий колір мочі.
Сцена остання
Церетелі та Піхвія сидять на лаві і дивляться на сходяче сонце. На небі - райдуга. Ранок дуже гарний. Тихо дзюрчить жовтий фонтанчик лікарняного двору. Дуже спокійно, бо всі дурики і навіть санітари ще сплять. Шумить листя і співають пташки. Тихенько перерендерюється попизжене бійкою заднє подвір'я.
Піхвія: Як сказала би Трін: "Єбать-таг'ахтєть мєня чєг'єз полустанок - піздец какой!" Церік, ти обіцяєш мені, що більше не будеш робити ніякої хуйні?
Церетелі: Даю слово.
Піхвія: А нє наєбєш?
Церетелі: (піднімається поправляючи рукава смірітєльной рубашкі) Я что? Чєловєк?
З цими словами він уходить кудись в сторону корпусу особих палат. До Піхвії тихенько підходить донька індійського программіста з ноутбуком. З ракурсу десь в 30 градусів трохи видно зеленуваті букви коду класичного С та тайтл вікна: "M$ Visual Studio - Matrix3.cpp". Грає бравурна музика. Завіса.
Paul Zhdanov ([email protected]), серпень – вересень 2000
Розповсюдження вільне, посилання на автора та “подяку” обов’язкові.
Особлива подяка Івану Туруку за творчі ідеї та натхнення не кинути розповідь після першого ж листа
